«Буба»: у білому просторі
Книга чіпляє легкими діалогами з добрим гумором. Вона починається з опису головної героїні, Буби. Не дуже оригінально, але одразу видно, яке місце в своєму оточенні займає дівчинка. Від початку ми бачимо Бубу очима інших персонажів. Ніхто не питає, як вона сама себе бачить і оцінює. Потім це переходить у зауваження матері щодо звички дівчинки носити джинси, а опісля – в розповідь Буби про те, як вона відчуває себе білою плямою, а всі навколо цікавляться тільки її батьками. Насправді, початок до перших подій трохи затягнутий. Це схоже на розповідь подруги про свою сім’ю, яка повторює одне й те саме вже годину. Так, ми всі порядні люди – завжди кажемо, що готові вислухати друга. Але як довго ми зможете слухати?
У книзі вся увага зосереджена на людях, їхніх взаєминах. Тому іноді персонажі існують ніби у білому просторі. Дуже типові образи родичів дівчинки –свекруха, відомі батьки, дідусь та старша сестра. Але це дозволяє в кожному героєві упізнавати спільні риси із власними знайомими. Стереотипи – те незначне, що поєднує багатьох.
Характер у Буби прозорий, немає жодних особливостей. Хоча іноді вона видає досить розумні судження та зауваження, щодо навколишніх речей. Через те, що історія йде від третьої особи, ми не відчуваємо близькості з героїнею. У кінці книги, після всіх подій, де дівчинка тільки підслуховувала за дверима, тихо дивувалася та лише іноді щось говорила, вона почала діяти самостійно і рішуче. Буба усвідомила, що всі мають свої проблеми, і є люди, яким непощастило ще більше. Для мене дідусь героїні вийшов набагато яскравішим, ніж вона сама. На його фразах я усміхалася. Для мене саме він став родзинкою книги Барбари Космовської.
Важливо, коли питання про стосунки підлітків із сім’єю висвітлюються без зайвих перебільшень або замовчувань. Ця тема дійсно одна із найактуальніших. Ніби випадково, саме у підлітковому віці у багатьох виникають серйозні проблеми. А ти ще не дитина, і не дорослий, а створіння з нажаханими очима. Звичайно, прочитавши книгу ви не знайдете універсальних рішень, але з’являється бажання продумувати правильні виходи у різних ситуаціях.Або не дуже правильні. Головне, щоб самостійні.
«Буба» дуже нагадала мені іншу книгу – «Диваки і зануди» Ульфа Старка. Багато схожого. Наприклад, про день народження головної героїні теж забули. Її мати одягається незрозуміло як, забуває про все на світі, а до її нового чоловіка дівчина ставиться зверхньо і вороже. Дівчата в обох книжках не люблять своє ім’я. Так само як Буба, героїня книги Старка ревнує хлопця до красивої модниці з нафарбованим обличчям. Але, звичайно, обраний закохується у головну героїню за її відкритість, доброту, спільні інтереси та щирість. І дідусь дівчинки теж жартівливий, зі своїми дивацтвами, загадками та слушними порадами. Але ставлення до друзів і близьких відрізняються у героїнь цих книжок. А ще у Буби більш тендітний, миролюбний і мовчазний характер. Вона викликає симпатію, бо уособлює таку собі «звичайну дівчину».
Що ж до обкладинки «Буби» – приємний підбір кольорів. Та й руда дівчинка нічого. Я не так її уявляла, але через те, що в тексті немає чіткого опису зовнішності героїні, це можна пробачити. Проте книги, які називаються іменем головної героїні, точно втрачають інтригу.
Не можу з упевненістю сказати, сподобалась мені книга чи ні. Але якщо вже виникають сумніви, то вона таки вразила. У якого підлітка зараз безтурботне дитинство і повна сім’я? А як часто говорять про такі проблеми? Книжок про стосунки підлітків з родиною треба більше. Та після «Буби», наприклад, зникає бажання створювати сім’ю. Книгу варто почитати усім, у кого занижена самооцінка і кому власні проблеми здаються найкритичнішими. Та й тим, хто не знає напевно, що у них із самооцінкою, теж може бути цікаво.
Лідія Яцкова
https://bokmal.com.ua/books/buba-u-bilomu-prostori/