AniaSli
«Поцілунок був не останній» Оксенії Бурлаки — підліткова повість про життя таким, як воно є.
Льоля Поривай — дівчина, яка прагне у всьому справедливості і постійно ставить на місце шкільних мажорів, наражає себе на небезпеку. Але її це не зупиняє, вона сильна й незламна, та попри це — ніжна та співчутлива. На свій страх і ризик, вона закохується в одного з «лідерів» класу — Стаса. І тут починається найцікавіше.
Ворожнеча з однокласниками, які вважають себе кращими за інших, булінг, проблеми в сім`ї і таке невпевнене почуття, яке переростає у щось значно більше — кохання, яке спалахує вище десятого поверху. На даху.
Але не все так ванільно, як здається. Батько Стаса виявився ворогом родини Пориваїв, саме він зруйнув уже колишнє чудове життя, у якому не мали місце проблеми та негаразди. Льоля відштовхує хлопця, а він, зневірившись, робить необдуманий вчинок.
Та чи буде все як раніше ? Вони все ж таки будуть разом, знову відчують знайомі мурахи по тілу від доторків і їхній поцілунок був не останній ?..
Раджу прочитати кожному.
Цікаво, чуттєво, по-справжньому
Катерина
З цією книгою я повернулася майже на десять років назад. До тих часів, коли підлітковий вік здавався тяжким випробовуванням у житті. До часів, коли здавалося, що весь світ проти тебе.
А як доросла людина я вже жахалася того, що витворяли хлопці-хулігани, і якими байдужими до цього були директор та вчителі. Добре, що Льоля була дівчиною, яку ось так не зламаєш. Добре, що своїм прикладом вона показувала іншим, що можна протистояти негативним вчинкам.
Ну і куди ж без першого кохання. Ось тут я зловила гарну ностальгію. Це ж так прекрасно, коли в тобі народжується таке нове ще невідоме почуття, яке змушує твоє серце торохкотіти, а в животі з'являються ті самі метелики.
Гадаю, що ця повість зайде і ровесниками Льолі, і батькам з вчителями, і таким як я, які хочуть згадати себе у такому прекрасному підлітковому віці.