«Перше побачення» про романтику і для романтиків

Цей прозобукет (збірка оповідань) про дівчат і хлопців, які живуть в очікуванні першого побачення, готуються до нього та відчайдушно йдуть йому назустріч. У книзі сім побачень, сім історій, і кожна з них захопить вас по-cвоєму. Вони змусять сміятися, плакати, згадувати чи, можливо, допоможуть зрозуміти - "не все втрачено", і після провального побачення ще буде безліч прекрасних. Потіште себе історіями.

Змiст

Віталіна Макарик

Ліфчик

Микита Гайдамака

І що в тій Катьці такого

Віоліна Ситнік

Чурчхела

Ірина Ралко

Він просто ніс кота

Тетяна Новацька-Тітаренко

Усе зруйнувала я

Ірина Тетера

Яким доречним був дощ

Слава Світова

Емма Вагнер не ходить на побачення

Відкриє збірку оповідання журналістки Віталіни Макарик із провокаційною назвою «Ліфчик».

Одинадцятикласниця Ната довго обирала бюстгальтер на перше побачення з хлопцем, який їй дуже подобався. Після кількагодинних вагань вибір пав на красиву, мереживну білизну, яку дівчині надіслала в подарунок тітка аж з Америки. Його Ната берегла для особливої події, адже переконана, що в такі моменти все має бути бездоганно, а гарна спідня білизна додає впевненості будь-якій жінці. Та саме цей вишуканий, але не зовсім зручний ліфчик підвів дівчину у найнесподіваніший момент, розстебнувшись під час стрибання на батуті. Такий «епік фейл» міг поставити жирну крапку на стосунках молодої пари, адже осоромлена Ната просто втекла з побачення, втім, як з’ясувалось, усе лише починалось… Ось таке кумедне, миле і водночас життєве оповідання написала Віталіна Макарик для прозобукету «Перше побачення».

В збірку ввійшло оповідання письменниці з Кам'янця-Подільського Віоліни Ситнік «Чурчхела».

Віоліна Ситнік: «Ще не вигадавши сюжетних вузликів, точно знала, що моя героїня буде мисткинею і відомою стріт-артеркою. А все – через захоплення музично-мистецьким фестивалем «Республіка», завдяки якому вулиці міста так змінюються. Модерні мурали всесвітньовідомих художників, які приїздять і так прикрашають Кам’янець-Подільський, добре поєднуються з його старовиною. Буває, йдеш однією з таких вулиць, завернеш за ріг будинку – а там на всю стіну величезний корабель із вітрилами, наче з казки про Ассоль. І всі наші місцеві художники з мольбертами надихають не менше. Тому в оповіданні «Чурчхела» кам’янчани, думаю, легко впізнають знайомі їм місця». Її оповідання «Чурчхела» – про дівчину Лалі, зовнішність якої не менш колоритна, ніж ім’я. В своєму провінційному містечку її знаходять перші почуття, за які доводиться боротися. А ще відстоювати право бути не такою, як інші. Лалі – сучасна і творча тінейджерка, тож її історія стане близькою багатьом дівчатам. Вона так само любить светри оверсайз, улюблену музику в навушниках і свій скетчбук із замальовками. Журналістський досвід письменниці вплинув на сюжет оповідання: дівчинка Лалі, вже будучи дорослою і успішною стріт-артеркою, розповідає про своє перше побачення для телепрограми «TeenStyle». Зйомки сюжету мають іще одну інтригу, але спойлерити – ознака поганого тону.

Джерело: https://klyuch.com.ua/m/articles/tabloid/kamyanets-podilskyy-u-knyzhkakh/

Уривок із оповідання «Чурчхела»
«Лалі Табатадзе — чи не найперша кандидатура для насмішок у їхній школі. Висока і пряма, як жердина, без жодних натяків на будь-які жіночі форми у свої чотирнадцять із хвостиком, із темним смоляним волоссям, заплетеним у дві товсті коси, з широкими чорними бровами, схожими на крила птаха в польоті, носом із горбинкою, глибокими карими очима та смаглявою шкірою, вона була просто приречена на кпини з боку однокласників, бо ж одразу вирізнялася своєю інакшістю, а люди, як відомо, упереджено ставляться до тих, хто не такий, як вони. Ситуація з Лалі ускладнювалася ще й тим, що від неї, як на зло, завжди смачно пахло ароматними спеціями, якими приправляли страви її батьки — власники кафе в їхньому містечку. І той клятий запах не вивітрювався ніяк, як би Лалі не терла свою шкіру милом чи якими б парфумами не користувалася.»

Читати уривок з книги

Відгуки

Ще одна суперова книга про підлітків від видавництва Академія. Цього разу про перші побачення. Дуже цікаво читати про перші почуття, сумніви, сором'язливість підлітків. Хто ж зробить перший крок і запросить на побачення? А що трапляється на цих перших побаченнях розповість ця книга. Буде цікава підліткам і не тільки.
Я так довго дивилася на ліфчики, які лежали на ліжку, що почало здаватися, ніби й вони дивляться на мене. Білий чи фіолетово-чорний? Мереживний чи гладенький? До побачення з Антоном лишалося півтори години, але судячи з того, скільки часу я витратила на вибір білизни (безуспішно), ризик ганебного запізнення збільшувався."
Сім сучасних історій про перше побачення, таких різних, таких несподіваних, таких справжніх - зібрано в одному прозобукеті "Перше побачення".Оповідання Віоліни Ситнік "Чурчхела", Вітаміни Макарчук "Ліфчик", Ірини Ралко "Він просто ніс кота", Слави Світової "Емма Вагнера не ходить на побачення"... Усі історії класні! Оповідання дивують реалістичними підлітковими характерами, несподіваними поворотами сюжету, мораллю (але без правил), і звичайно романтикою, поцілунками - це ж усе таки перші побачення! Раджу читати цю книгу тим, хто тільки збирається на перше побачення, і тим, хто хоче згадати, як це, перші побачення із людиною, яка тобі НУ ДУЖЕ подобається!

«Прозобукет. Перше побачення»
  Ця книга сподобається будь-якому підлітку.
7 історій про перше побачення. Таких різних, несподіваних, справжніх...
  Мені сподобалися усі оповідання із цієї збірки, а кілька з них хочеться перечитувати ще!!! Наприклад, оповідання Віоліни Ситник «Чурчхела», Тетяни Новацької «Усе зруйнувала я», Віталіни Макарик «Ліфчик»... Та усі історії класні!!!
    Скільки несподіванок пов'язано з першим побаченням. В дуже не доречний момент у Нати розстебнувся ліфчик; Коля запрошував у кінотеатр одну дівчину, а за руку в кінозалі сидів з іншою; непорозуміння Лалі й Ульяни; Саша тролить Лалі за те, що та закохалася в «її хлопця»; Уля мстить Наді, вважаючи її суперницею, хоч насправді Надя робить все для того щоб Уля зустрічалася з Сергієм.
   У героїв оповідань свої драми. Уявляють своє перше побачення на всю фантазію. А складається в них не так як уявляли. Але від фейлів не застрахований ніхто. Невдачі теж багато дають...
    Гадаю багато кому буде цікаво читати цю книгу!

Щодо моїх вражень про книжку, то це ідеальний варіант для відпочинку, коли одна історія швидко змінює іншу, а головні герої - дуже наївні та близькі. Оцінку знизила через одну історію, бо вона мені здалася аж надто простою, і написаною майже цілковитим діалогом (але тут вже увімкнулася випускниця літтворчості, і в принципі цей момент можна опустити)

Що важливо, коли тобі десь близько 15-16? Бути як усі? Відчувати себе коханим(ою)? Мати новий крутий айфон? Ходити на дівчачі паті? Чи все це все разом? А, може, й щось інше, притаманне лише тобі? Одягати рвані джинси, ховати татуювання під шкіряним браслетом, знати про Рембо, і не про того, що з кінофільму, ,а ще готувати смачнючі страви, про що навіть не здогадуються твої батьки. Ми – усі різні та коли стаємо дорослими, часто забуваємо, як оту свою індивідуальність було важко відвойовувати в підлітковому віці, а ще, як бажалось побачити вогник підбадьорення у рідних коханих очах. І вже не батьківських, бо «я вже не маленький(а)». А коли то все станеться із яким трепетом у серці збирались на ті свої перші побачення. Забувається, здається не серйозним та не вартим уваги. «Вийди, не заважай, що ти розумієш?» - саме це чекає наших дітей, коли вони хочуть розповісти про ті свої хвилювання, те, що колись чекало на нас. Кругообіг стосунків у природі, що повертається бумерангом байдужості у той час, коли так потрібна дружня підказка і допомога. Саме вона і є у новій прозозбірці «Перше побачення». Так-так, то така собі взаємодопомога для тих, кого вперше чекає побачення і для тих, хто вже забувся про нього. Ставши дорослим та дуже сміливим. Забувся, що ліфчик може розщеплятись у самий незручний момент і це варто всіх сліз та великого розчарування, як у оповіданні Віталіни Макарик «Ліфчик». От-от, саме він, капосний, зірвав те омріяне перше і найкраще побачення. Він, такий мереживний та крутий, обірвав його на романтичній ноті і зробив день таким … божевільним. Бо тут і танці з подругою, і довірлива розмова з мамою. Ну все як буває, коли тобі трохи більше чим 15.
А коли ти одягаєш чисті шкарпетки і слухаєш свою старшу сестру, то із звичайного побачення з Іркою-другом може вийти незрозуміло що. І троянда, захована у надійній схованці, обов’язково пригодиться. І смородиновий пиріг буде не таким уже ненависним. І Андрій не буде таким уже недругом. І все закінчується так добре, як може бути лише, коли ти молодий. Або тоді, коли ти Микита Гайдамака і пишеш саме про ту Катьку.
А коли ти постаршаєш і станеш відомим та знаменитим на весь, ну хай не на світ, але на всю країну, і як тебе запитають про перше побачення у прямому ефірі, то хіба ти відмовиш у тому? Ні, бо перше побачення – то перше побачення. І нехай колись ти була просто Чурчхелою та зазнавала усіх знущань своїх однокласників, і побачення було не то щоб побаченням, але хіба то важливо, коли кохання буде взаємним і на все життя. Все просто, як у тому романтичному кінофільмі, які я так люблю дивитись, лише знятими за мотивами прози Віоліни Ситнік.
А ще буває, що у стосунки вмішується кіт. Такий пусік-мупсік, улюблений. І розриваєшся, не знаючи кому себе віддати. Чи коту Деусу, чи коханому? І це ж у саму новорічну ніч. Та, на щастя, кіт все-таки стане розумнішим і обере ЙОГО. І він просто нестиме кота, бо Ірина Ралко змилується над нами і допише хеппі-ендову кінцівку. Для душі.
Звісно, не все так буває. І не всі перші побачення закінчуються із піднятою ніжкою та романтичною музикою наприкінці. Буває, ой як не солодко. Бо коли ти викрадаєш щоденник найкращої подруги, і обдумуєш, як їй відімстити за те, що … (про те, за що – читайте самі) – тебе обов’язково чекає глуха стіна мовчання та болю. О, Тетянко Новацька-Тітаренко, я так мрію, щоб в Улечки все склалось якнайкраще, бо ми всі робимо помилки. І коли діти, і коли дорослі. Тому дуже прошу продовження. Гарного та щасливого.
Ну, хоча б такого, як я собі домалювала, коли читала «Якби доречним був би дощ». Бо, тримаючи в напрузі до останньої сторінки, Ірина Тетера, не змогла обійтись без драматичної кульмінації і щасливого, аж до сліз, завершення. І знову хочеться дощу, і смаку солоних крапельок на коханих устах. І бути, як ти того хочеш, а не як хочуть батьки.
І бути не як усі твої однокласники. Не базікати про гаджети і марки автомобілів, і не зависати в чатах, бо ти – особистість, бо ти Емма Вагнер. І ти не ходиш на побачення. Але ж можна відійти від собою ж створених правил, і хоч раз таки сходити. Тим більше, як на голові зеленка, і Алекс так круто рятує тебе від смерті. І навіть прабабуся зацінить його і зачитає свого улюбленого Артюра Рембо. «Так буває лише у казках», - скажете ви. Може, й так, а ще й в історії Слави Світової. Бо ж і в казках є частинка казки.
І нехай усе буде тепло, щасливо та першопобачнево. Бо зараз осінь і так хочеться зігрітись не лише шкарпетками, а й своїми романтичними спогадами. Дякую видавництву «Академія» та усім авторам за атмосферний вечір. Чекаю наступних книг)
https://www.facebook.com/tatagrab/posts/1935358746546218

Збірка «Перше побачення» буде цікавою не тільки підліткам, які переживають цей хвилюючий і повний інтриг період, а й батькам, які хочуть вловити їхню хвилю. Нова книжка «Видавничого центру «Академія» – в першу чергу про розуміння себе і вміння дослухатися до своїх почуттів. Герої оповідань від семи авторів мають схожі мрії, але дуже різні досвіди. Бо не всі історії відбуваються за сценаріями кращих романтичних фільмів.
До речі, яким було ваше перше побачення?

Книжчин дім запрошує читати та отримувати задоволення від читання!